Згідно з наявними даними наукових досліджень, в останні п'ятдесят років кількість дітей з розладом аутистичного спектру зросла багаторазово по всьому світу.
Очевидно, що головна проблема батьків таких дітей – це нерозуміння діагнозу, відсутність навичок та умінь спілкування з такими дітьми, відсутність підтримки суспільства та розгубленість. В результаті - зростаючий рівень стресу батьків, що позначається на емоційному та фізичному стані дітей та батьків.
У багатьох країнах успішно працюють численні програми (курси, центри, школи, організації) для дітей з порушеннями аутистичного спектру та їхніх батьків, які допомагають дітям адаптуватися в соціальному середовищі, а батькам зрозуміти та прийняти свою дитину та знизити тим самим свій рівень стресу.
У Киргизстані подібні програми поки що на стадії становлення. Так, наприклад, згідно з даними Міністерства Охорони здоров'я з понад 15,000 тисяч дітей з аутизмом офіційно діагностовано всього 115 дітей, при тому що дитяче населення Киргизстану становить 2, 456,000 осіб.
Причиною таких невтішних показників є низький рівень знань про розвиток дитини серед киргизстанців, низький рівень виявлення, діагностики дітей з РАС, недостатність інформацій та ресурсів у цій галузі.
Мета даного проекту сприяти створенню та розвитку навчальних центрів ПАП для батьків дітей із розладом аутистичного спектру в Киргизстані. Інформація про дітей була отримана через базу Громадського Об'єднання батьків дітей з Аутизмом “ Рука в Руці". Дослідження налічує групу з 12 батьків з дітьми з аутизмом до семи років. Завданням дослідження було виявити наскільки ефективно курси ПАП допомагають впоратися батькам з рівнем стресу. До і після проходження 18-годинного курсу рівень стресу вимірювався за допомогою PSI - 4 (Parenting Stress Index, 4th edition). Результати дослідження показали, що рівень стресу батьків у більшості випадків стосується дефіциту уваги, гіперактивності, фізичного, інтелектуального та емоційного розвитку дитини. Тест показав, що курси допомогли батькам знизити рівень стресу з приводу їх власних знань про аутизм, умінь та навичок у спілкуванні з подібними дітьми, та прийняття їх такими, якими вони є.